Тетяна Рябенька

                                                   bПлан.

1.   Історичні відомості  про село Ходорків.

1.1.Історичний розвиток села з початку його існування.

2.   Невмируща слава про рідне селоbХодорків.

2.1 .Повстанський рух у Ходоркові.

2.2. Ходорків-волосне містечко Сквирського повіту     Київської губернії.

2.3. Гетьман України Іван Самойлович- уродженець села Ходорків.

2.4. Революційні події в Ходоркові. Встановлення Радянської влади.

2.5. Новий адміністративний поділ.

2.6. Колективізація сільського господарства.

3.    Історичні відомості з періодуbВеликої Вітчизняної війни.

3.1. Партизанський рух в селі.

3.2. Список жителів села Ходорків, які загинули в Великій Вітчизнянійbвійні.

4.  Відбудова села в повоєнний час.

4.1. Відбудова школи. Пам’ять про випускників школи.

4.2. Відбудова сільського господарства.

4.3. Відбудова предметів соц.культ.побуту.

5.   Молитва за Ходорків.

                                                           b               

                                                                             Щоб  по справжньому

                  bцінити сучасне

                  bтреба  знати  минуле.

                                                                             bА щоб знати минуле,

                                                                              потрібноbйого вивчити.

   СелоbХодорків Попільнянського району bЖитомирської області

за переказами старожилів села  на основі архівних матеріалів назва його неbзмінювалась. Коли засноване село, хто були перші поселенці-невідомо.

    Першаbписьмова згадка про Ходорків датується 1370 роком. В середині ХV

століття Ходорків, як і всю Київську землю, булоbзвільнено від татарського поневолення і село ввійшло до Західної Русі абоbКнязівства Литовського.

    Назва села пішлаbвід необхідності ХОДИТИ. Існує версія, що по річці Ірпінь купці пливли з Києваbдо Ходоркова, де човни з грузом переставлялися на колеса і переміщувалися доbрічки Гуйва, де знову ішли плавом. Таким чином обходилися степи Придніпров’я,bде панували монголо-татари.

   На основіbданих з енциклопедичного словника Брокгауза і Ефрон видавництва 1903 рокуb«Ходорків- містечко Київської губернії Сквирського повіту на річці Ірпінь в 50bверстах від повітового міста Сквира в 20 верстах

від від ж.д.станції Попільня.5733 жителі(2790bчоловіків і 2943 жінки)». В селі на той час були школи: церковно-православна іbкатолицька, церковно-приходська, богодільня, лікарня, 6 єврейських молитовнихbдомів, цукровий завод (з річним виробництвом до160 пудів),винокурний і 2bцегляних заводи,

 2bлісопильні заводи, 2 водяних і 8 вітряних млинів, 8 кузень, суконна фабрика,bмиловарня, хусткова фабрика, підприємства.

    В містечку щосереди збиравсяbярмарок, було багато приватних торгових лавок і шинок.

   Поблизу містечка Ходорків знайденоbбагато старинних предметів (головним чином бронзової епохи). Біля Ходоркова доb950 курганів; з них обстежено 61 і bзнайдено багато предметів бронзового віку (без спайки).

     В с. Ходоркові був утворенийbвласний адміністративний центр. Під час громадянської війни в результаті нападуbбанд Соколовського і інших  багатоbпромислових підприємств було зруйновано і вид “містечко” втратило.

  В даний період Ходорків належить доbкатегорії села.

  Заbіншою версією походження назви села дещо інше.

    В 1915 році г/г Садовському С.Я.,bщо проживає зараз на хуторі Вишневому, Коростишівського району довелося чутиbрозмову колишнього поміщика містечка Карабачина (Коростишівський район), панаbМізерницького з лісопромисловцем Ослендером, хазяїном лісопильного заводуb«Старий Тартак», що знаходився недалеко від теперішньої залізничної станціїbЯроповичі. Залишки колишнього заводу добре збереглись і зараз.

На цьомуbзаводі, як і всі, проживала в землянці наша сім'я, батько був робітником, а яbпастухом.

Якось у неділю групаbробітників «Старого Тартака», поверталась з базару з Ходорова і зустріласьbбіля контори заводу з хазяїном Ослендером і паном Мізерницьким, з яким почалиbнизько кланятись, вітатись.

Мізерницький, про якого йшлиbчутки, був «добрим паном», що дешево розпродав свою землю селянам і став працювати вbОслендера конторником.

Середbробітників почались навіть розмови, що пан Мізерницький був навіть членомbтаємної партії.

Відповівши на привітання,bМізерницький запитав робітників звідкіля вони йдуть.

Ті відповіли, що з Ходорова.bНа запитання, чи знають вони від чого походить назва «Ходорків», робітники відповіли, щоbне знають.

Тоді Мізерницький повідомив, що в щоденнику йогоbдалекого прародича записано, що 1465 рокуbвтік кріпосний Ходорко, якого хазяїн хотів тяжко покарати за якийсьbвеликий злочин.

Ходорко оселився серед людей місцевого пана, деbтепер Ходорків. Тут велась вирубка лісу і споруджувались житла для панських кріпаків. Пан дуже був заінтересований уbробочій силі і тому не видав утікача колишнього його панові.

Таbнезабаром Ходорко захворів і нездужав працювати. Але пан розглядав цеbяк симуляцію і наказав побити Ходорка, який будучи дуже слабким, від побоїв помер.

А навколишнім паном і селам було повідомлено, щоbзловили втікача, який назвав себе Ходорком, алеbвчинив опір і був убитий.

ВбивствоbХодорка рознеслося по всіх навколишніх населених пунктах. Люди передавали одинbодному, що мовляв, отам, біля витоку річкиbІрпінь убили хворого кріпака Ходорка.

Таким чином, за новимbнаселенням, яке почали тут засновувати, у народі приписалась назва Ходорка, згодомbХодорова, яка з покоління в покоління закріпились остаточно. ' Якийсь часbМізерницький жив у землянці в нашій сім'ї, де я вдруге чув як всі розказувалиbбатькові і матусі про походження Ходорова.

Отже, назва «Ходорків» походить від кріпосногоbвтікача Ходорка, вбитого 1465 року наbтериторії теперішнього нашого села. Ходорову йде вже 544 рік.

Спогади записав П.К.Румунський

b

                 b

                     Історичні відомості про селоbХодорків.

    Лісовіbбагатства, хутровий звір на території сучасного Ходоркова давали можливістьbслов`янським племенам ще в першіbстоліття нашої ери розвинути мисливство, звіроловство, бджільництво таbриболовство. Річка Ірпінь була широкою і повноводною, де населення займалосяbрибальством. Продукти цих галузей господарства давали населенню харчі, одяг,bвзуття. Хутра, мед, віск були також засобами обміну з сусідами. Нимиbвиплачувалися податки і данина.

Природі умови і вигідне географічне положенняbстали місцем для проживання перших поселенців – слов`ян.

   bЗемлеробство в умовах первіснообщинного ладу й примітивної механікиbперебувало в занедбаному стані, панувала пеміжно-підсічна система.

   bСкотарство було тісно пов`язане з землеробством:bвоно давало населенню робочу худобу (воли, коні ) а також м’ясні й молочніbпродукти.

    У міруbрозкладу первіснообщинного ладу виникає приватне землевласницьке господарство.bРозвивається землеробство і зв`язане з ним і скотарство.

    Проbдавність населення в районі річки Ірпінь свідчать знахідки стародавніх знарядьbпраці ( кремінні рубила, кремінні сокири та ін.).

   bНаселення підтверджує на основі переказів, що в період першого нашестяbмонголо-татар на Київ, жителі збудували багато укріплень, але були оточеніbмонголо-татарами і перебиті. Як доказ цього в районі с.Ходорків до цього часу єbбагато могил-курганів.

    Вb1505-1507 роках татари знову спустошили Ходорків.В 1553 році Київський воєводаbФрідріх Пронський передав це спустошене поселення Федору Тіше, який тутbвиконував прикордонну службу. 19 грудня 1554 року

Король Польщі Сигізмунд Август особливим привілеємbпідтвердив цей дарунок у вічне і потомственне володіння. З того часу Тішеbоселився в цій місцевості , побудувавши в селі замок.

    В кінці XVI ст. на територіїbХодорова проходять бойові дії гетьмана запорізьких реєстрових козаків ГригоріяbЛободи, коли він приєднався до повстанців Северина Наливайка.

    Ходорківbі місця навколо нього були охоплені повстаннями проти польської шляхти в 1618bр.  Повсталі селяни оголошували себеbвільними козаками. Разом з городянами вони створювали козацькі сотні, якіbруйнували і знищували шляхетські маєтки, виганяли і вбивали панів.

    Коли на Україні розгорілося полум’яbвизвольної війни під керівництвом Богдана Хмельницького, населення  Ходоркова знову піднімається на боротьбу протиbшляхти. Під час першого походу військ Б. Хмельницького із Запоріжської Січі уbЗамостя в червні 1648р. головні козацькі сили проходять через Ходорків.bНедалеко від с. Ходорків збереглося 3 кургани ( за переказами старожилів цеbкозацькі могили ).

    В 1671р. загони турецько-татарських ордbзаймають с. Ходорків і грабують його.

    Люстрація ( перепис ) 1683р. поbЖитомирському повіту наводить довгий перелік сіл, які всі пусті і населення неbмають. Серед цих сіл відмічається і Ходорків.

     Наприкінці XVIIст. і на початку XVIIIст. Ходорків входить уbсферу повстанського руху (так звану “Вольницю” ) славетного полковника СеменаbПалія, який поєднував козацький визвольний рух з загальноселянським повстаннямbпроти поміщицького гніту і підтримував гасло “Вірність царю московському,bселянам вічна свобода і звільнення від панів ”.

     Після арешту Семена Палія Мазепою в 1704р.bв нашу місцевість були уведені російські війська і лівобережні козаки.

    Активна народна боротьба тривала протягомbвсього XVIIIст., в якій не прийнявсяbзв'язок  українців обох берегів Дніпра.bЦі зв’язки особливо енергійно здійснювалися в період активізації, так званогоbгайдамацького руху – селянського руху проти кріпосницького гніту, протиbколонізації і релігійних утисків, що виявилися в примусовому введені церковноїbунії.

    Активні дії гайдамаків в районі Ходорковаbвідбуваються вже в першому періоді гайдамацького руху. В 1736р. гайдамакамиbбуло взято Ходорків.

 Гайдамацькі загони очолювались Гривою і Жилою.bОтамани Грива і Жила були вихідцями з Запоріжжя.

    Становище населення нашої місцевості підbвладою Польщі в середині XVIIIст. далі гіршало. Пани вигадували ще більше повинностейbна додаток до регулярної панщини – це зажинки, обжинки, закоси, ремонти,bвідробіток за збирання грибів, ягід, кори дерев, квітів і так далі. Всеbзбільшувалося і зростало національне гноблення. Ось чому особливого розмахуbнабрав виступ селян, відомий під назвою ”Коліївщина”. Цей рух не обмежується Смілянщиноюbі Уманщиною. Він досяг значного розмаху майже на всьому Правобережжі і  зокрема в районі Ходоркова, Попільні і іншихbсіл. Письмовими джерелами відмічено, що в 1768р. в нашій місцевості діялиbгайдамацькі загони Плеханенка і таких отаманів як Швачки і Журби. До цихbзагонів весь час приєднувалися місцеві селяни.

    Але і цей рух був придушений, і зbповсталими жорстоко розправились.               b

    Основним місцем звірячих розправ з повстанцямиbбуло містечко Кодня. У коденській книзі судових справ зустрічаються у спискахbлюди з нашої місцевості. Але кати при масових стратах не вважали за потрібнеbвстановлювати суті “злочину” і місця дій, але й місця проживання засудженого.

    Коліївщина чимало вплинула на ослабленняbРечі Посполитої. Через чверть століття розхитана Польська шляхетська державаbприпинила своє існування.

    В bчас Коліївщини Ходорків і всі навколишні села належали князюbЛюбомирському.

    В 1793р. після возз’єднання ПравобережноїbУкраїни з Лівобережною у складі Російської держави було утворено Сквирськийbповіт.